вторник, 9 апреля 2013 г.


Журналістика включає:
  • Систему творів, підготовлених у певних жанрах і формах для розміщення у засобах масової інформації;
  • Комунікаційний інститут суспільства, який організаційно складається із мережі профільних установ;
  • Сукупність творчих професій, необхідних для збирання, відбору, опрацювання, творення, розповсюдження соціальної інформації масовій аудиторії.
  • Спеціальні носії соціально-масової інформації (преса, телебачення, радіо, Інтернет).
ТИПИ ЖУРНАЛІСТИКИ: цифрова, паперова, зображально-звукова, звукова, зображальна (комбінована).
Категорії журналістики:
  • Конвергентна журналістика
  • Мультимедійна журналістика
  • Комп'ютерна журналістика
Види журналістики:
  • пресова (газетно-журнальна) (газети, журнали, бюлетені, альманахи)
  • телевізійна (канали, програми, передачі, фільми, інше)
  • радійна (канали, програми, передачі, інше)
  • інтернетна (інтернет-видання, інтернет-версія видання, сайт-видання, інше)
громадянська журналістика (новий підвид інтернетної журн-ки, де репортером може стати будь-хто, хто розміщує суспільно-важливу інформацію в своєму блозі, публічному відео- чи фотосервері, профілі в соціальних мережах)
  • агентська (для інформаційних агентств)
  • фотографічна (таблоїди тощо)
  • кінематографічна (кіноканал, кінохроніка, кіножурнал, кінопрограма тощо)
Тематичні спеціалізації журналістики:
  • соціальна журналістика;
  • політична журналістика;
  • ділова журналістика;
  • комерційна;
  • некомерційна;
  • міжнародна журналістика;
  • аграрна журналістика;
  • спортивна журналістика;
  • наукова журналістика;
  • правнича журналістика;
  • медична журналістика;
  • релігійна;
  • інша галузева журналістика
Аудиторні спеціалізації журналістики:
  • Жіноча
  • Чоловіча
  • Молодіжна
  • Дитяча
  • Пенсіонерська

Журналі́стика — це соціальний інститут, створений з метою забезпечення всебічного й об'єктивного інформування всіх суб'єктів суспільного життя про соціальну дійсність, що необхідне для оптимального функціонування всіх інших соціальних інститутів і суспільства в цілому як саморегульованої системи.
Соціальна місія журналістики полягає у формуванні громадської думки та управлінні масовими емоціями. Функціонування журналістики забезпечується в сучасному світі через її інфраструктуру, яка складається з технічних, інформаційних, організаційно-управлінських, навчальних закладів та установ.
Під журналістикою розуміють також практику збору, інтерпретації інформації про події, теми і тенденції сучасного життя, її уявлення в різних жанрах і формах, і подальшого розповсюдження на масову аудиторію.
Журналістика інституційно є частиною полісистеми засобів масової інформації, тобто входить у багатофункціональні інститути суспільства, такі, як: преса, телебачення, радіо, інтернет та ін.
З точки зору суспільних інтересів, журналістика адаптує частину науково-практичного знання даних груп для сприйняття масовою свідомістю з метою прийняття іншими соціальними групами моделей поведінки, ідеології (культури, моралі, етики, естетики) та способів розвитку.
Частина дослідників вважає, що існують два основних напрямки журналістики — журналістика дослідження і журналістика розслідування. Журналіст дослідник, як правило працює з відкритими (доступними) джерелами інформації, в розслідуванні журналіст вторгається в область закритої (не доступної) інформації. Відповідно методики роботи в тому й іншому напрямках різні. У демократичних країнах журналістів-розслідувачів прийнято називати «ланцюговими псами демократії», або «розгрібачами бруду». Слід зазначити, що біполярний підхід до напрямів журналістики сьогодні заперечується і визнається спрощеним.
Журналістика як наука — система художніх, культурологічних, історичних, соціологічних та ін дисциплін, що охоплює повний цикл створення і управління практичною журналістикою в суспільстві, її впливу на зміни суспільних процесів.